Іван Шишкін, опис картини “Дощ в дубовому лісі”

  • Картина намальована в 1891 році.
  • Полотно, масло, 124 x 204 см.
  • Картина зберігається в Державній Третьяковській Галереї, Москва, Росія.
  • Художники рідко наважуються зображати атмосферний стан дощу. Зазвичай вони звертаються до образу природи перед грозою або після неї. Шишкін же майстерно пише зливу, що затихає.
  • Тонке прозоре марево, що колишеться в просторі між деревами, об’єднує небо, землю і ліс в одне прекрасне ціле.
  • Людські фігури є рідкісними на полотнах художника, його більше цікавить «самостійна» природа. На картині “Дощ в дубовому лісі” люди, немов пливуть під своїми парасолями, тим самим підсилюючи звучання тієї ніжної музики, що пронизує всю картину.
  • Глибока калюжа, що утворилася на лісовій доріжці, своєрідне «відлуння» щойно прогримілої грози, підкреслює її силу. На її хвилястій гладі відбивається світліюче небо, що обіцяє швидке сонце.
  • Художник зацікавився зображенням атмосферних станів і передачею світлоповітряного середовища, не зраджуючи при цьому основному своєму творчому принципу цілісності бачення предметної форми. «Дощ в дубовому лісі» – найкраще тому підтвердження.
  • У цій картині художник як і раніше абсолютно точний і «об’єктивний». Одна його знайома згадувала, як одного разу, пробігаючи в грозову зливу повз його дачі, з подивом виявила Шишкіна, що стояв босоніж і в зовсім мокрому одязі посеред калюжі. «Іван Іванович! – запитала вона. – Ви теж потрапили під дощ?» «Ні, я вийшов під дощ! – схвильовано відповів художник. – Гроза застала мене вдома. Побачив у вікно це чудо і вискочив подивитися. Яка надзвичайна картина! Цей дощ, це сонце, ці розчерки крапель, що падають… І темний ліс. Хочу запам’ятати і світло, і колір, і лінії…» Чи не тоді він «підгледів» цю свою роботу?
  • 1890-ті роки – кризовий для передвижників період. В цей час їх намагалися «відсунути» на другий план художники, які сповідували нові ідеї; серед самих передвижників виявились очевидні розбіжності – багато з них не зуміли зрозуміти необхідність змін і на очах із новаторів перетворювалися в найзакостеніліших консерваторів, що стоять на шляху природного розвитку мистецтва. Шишкін вмів змінюватися. Крамськой, який помер у 1887 році, перед самою смертю встиг розгледіти це, сказавши, що Шишкін нарешті «тон відчув».

Пов’язані статті:
Іван Шишкін, опис картини “Ранок в сосновому лісі”.
Іван Шишкін, опис картини “Корабельний гай”.
Іван Шишкін, опис картини “Лісова глухомань”.
Іван Шишкін, опис картини “Лісові далі”.
Іван Шишкін, опис картини “Сосновий бір. Щогловий ліс у В’ятській губернії”.
Іван Шишкін, опис картини “На півночі дикій…” (за мотивами вірша М. Ю. Лермонтова “Сосна”).
Іван Шишкін, опис картини “Полудень. В околицях Москви”.
Іван Шишкін, опис картини “Жито”.
Іван Шишкін, опис картини “В лісі графині Мордвинової. Петергоф”.

***

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s