Молодило

Є у світі флори рослини, названі багатоликими. І що цікаво – не за зовнішній вигляд, а за велику кількість “рівноправних” назв, кожна із яких відображає одну із важливих особливостей їхнього характеру. Один із таких “хамелеонів” – це молодило.

Ботанічна назва цього багаторічника із родини товстолистих – семпервівум (sempervivum), що з латині перекладається як “завжди живі” або “вічно живі”, тобто вічнозелені. Такими ці рослини і йдуть восени під сніг, а навесні з’являються з-під заметів, що тануть. А там, де снігу не буває, всю зиму бадьоро і строкато прикрашають холодну землю. Офіційній назві вторить народна – “живучка”. Але вона скоріш визначає здатність рослини “чіплятися за життя”, виживати на найбідніших і найсухіших ґрунтах. Ім’я “кам’яна троянда” вказує на незвичайну форму, адже сукулентні товсті “пелюстки” – листя начебто вирізані із самоцвітів: вони бувають не тільки зеленими, але і рожевими, сріблястими, жовтуватими, червоними, темно-бордовими, облямованими, двокольоровими і навіть “мармуровими”. А ще це натяк на те, що рослини прекрасно почуваються серед каменів. І зрештою, найрозповсюдженіша назва “молодило” – говорить про нев’янучий зовнішній вигляд і здатність іти молодим і красивим, адже ця рослина – монокарпик, тобто кожна розетка цвіте раз в житті і після плодоношення відмирає. Але відбувається це практично непомітно, так як зі всіх сторін, відцвітаюча материнська рослина, як квочка курчатами, оточена дочірніми розетками. До речі, англійською молодило так і називають hens and chickens – “кури і курчата”.

Різноманітні види рослини зустрічаються на обширних територіях: від Малої Азії і Північної Африки до Південної і Центральної Європи. Що стосується кількості видів, то ботаніки-систематики нараховують їх від 30 до 60. Така різниця в цифрах відбувається через те, що рослини різних видів і в природі, і в культурі легко схрещуються і утворюють нові гібриди. Крім того, молодила надзвичайно мінливі: вони можуть змінювати забарвлення не тільки в залежності від освітлення, складу ґрунту і сезону, але і по мірі росту.

IMG_0041ss

Частіш за все із видових рослин в культурі використовують молодило кавказьке, м. покрівельне, м. кулясте, м. гірське, м. карликове, м. павутинне, м. мармурове, м. гібридне. Види і сорти вельми різноманітні і відрізняються не лише за кольором, ступінню опушення листя, величиною (від 0,5 до 20 см) і формою розеток, але і за інтенсивністю розмноження, забарвленням квіток (білі, рожеві, червоні), висотою квітконосів (від 5 до 25 см), строками і продовжуваністю цвітіння. У нас, нажаль, купити сортові рослини майже неможливо – у продажу є або видові рослини, або екземпляри із визначенням “мікс”. Однак різноманітність, оригінальність і краса рослин підкорюють багатьох і спонукають збирати колекції і створювати ефектні композиції.

Місце в саду

Молодила не просто красиві рослини, вони відрізняються вельми неординарним “характером”, оскільки відкривають простір для створення несподіваних композицій. Частіш за все їх використовують в рокаріях, на альпійських гірках і підпірних стінках: різнокольорові розетки гармонічно дивляться серед каміння. Ці ґрунтопокривні, добре розростаються і здатні замаскувати і прикрасити ділянки з бідним ґрунтом (наприклад, ділянки, що залишилися після будівництва).

В цьому випадку модні нині гравійні садочки – прекрасна можливість швидко і ефективно змінити територію. Ну а ті, хто готовий віддавати саду багато часу і сил, можуть створювати “килимові покриття” і вигадливі бордюри, викладаючи складні узори з молодил.

З давніх часів молодила висаджували на дахи будинків (існувало повір’я, що вони оберігають житло від удару блискавки), один вид так і називається – молодило покрівельне. Зараз, коли створені спеціальні матеріали (пластикові сітки і геотекстиль), що дозволяють вирощувати рослини не тільки в нахиленому, але і у вертикальному положенні, з’явилась прекрасна можливість прикрашати ними дахи і стіни невисоких споруд.

Вертикальне озеленення – фітостіни і фітокартини – рік за роком стають все популярнішими. До речі, компактні форми, дрібна коренева система і скромні потреби в ґрунті і волозі, відкривають широкі можливості для створення квітників на дахах і балконах. Деякі екземпляри молодил такі оригінальні за формою і кольором, що їх хочеться піднести на п’єдестал. Такі рослини висаджують в невисокі вазони, горщики, створюючи міні-рокарії. Додавши в цю компанію очитки, мушлі, камінці і скельця, можна створювати цікаві композиції. Молодила гарно виглядають і в класичних вазонах, і в кам’яних коритах, і в керамічних горщиках, навіть в старих чемоданах, черевиках та у інших вінтажних штучках.

Розмноження молодил – це дуже просто

Одне із важливих достоїнств молодил – легкість у розмноженні. Насамперед – вегетативним шляхом чи дочірніми розетками, які у великих кількостях з’являються вже на річних рослинах в пазухах листків. Вони зв’язані з материнською рослиною відростаючими стеблами (іноді тонесенькими, як ниточки). Але як тільки молода розетка торкнеться землі, вона починає укорінюватись. Можна і не чекати цього моменту, а примусово відділяти горошини-розетки від основної рослини і викладати їх на ґрунт. Будь-яку пересадку рослини переносять дуже добре, вони можуть навіть перебувати деякий час без ґрунту, тому посадковий матеріал зручно перевозити і навіть пересилати – наприклад поштою.

Можна розмножувати молодила і насіннєвим способом. Для цього на початку березня дуже дрібне насіння (пороховидні) розсипають на поверхні піску, злегка припорошивши зверху. За температури 20° С вони проростають протягом тижня. Навіть насіння, зібрані з однієї рослини, можуть дати дуже цікаві і різноманітні екземпляри – не поспішайте їх проріджувати. В травні – червні пророслі розетки висаджують у відкритий ґрунт. Деякі види молодил можуть розповсюджуватися самосівом. Щоб цього не трапилось, відцвітаючі квітконоси обрізають.

Догляд. Чим гірше, тим краще

Молодила – надзвичайно невибагливі рослини. В природі вони живуть на піщаних і кам’янистих ґрунтах, тому для комфортного існування в саду їм необхідний легкий, пухкий, добре дренований ґрунт (нейтральний або слаболужний). В ідеалі він повинен бути зовсім бідним, адже на родючому ґрунті молодила надто розростаються і слабіють, стають менш зимостійкими. Природно, що поливів і підживлень ці рослини також не потребують, як виняток – дуже жарке і сухе літо. Проте, невеликий полив піде на користь під час посадки молодих рослин. А ось надлишкова волога може призвести до загнивання листя і загибелі рослини.

Однією із найважливіших умов процвітання молодил є відкрите сонячне місце. Не тільки тому, що ці рослини в тіні дерев можуть втратити свої барви, але і від того, що опале листя спричиняє випрівання. Тому і укривання на зиму теж не потрібне: молодилам достатньо сніжного покрову. Кам’яні троянди є стійкими до хвороб і шкідників. Єдине, що може завдати деякого клопоту в догляді за ними, – це бур’яни. Особливо неприємні ті, які виростають в щільних куртинках, – їх дуже незручно видаляти. Тому ґрунт перед посадкою ретельно готують, звільняючи від небажаних рослин, а потім після посадки мульчують. Для цих цілей прекрасно підходить гравій, гранітний відсів, галька, керамзит, щебінь.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s